АРХИТЕКТОР
Я - архитектор воздушных замков. Я - продавец миражей в пустыне. Ланнистеры, по мне, круче Старков. Остепенюсь, когда ад остынет. Я - Уолт Дисней волшебных сказок. Вечный участник хорошей драки. Я - сценарист внезапных развязок. Я - твоих ярких снов Миядзаки. Я - Вуди Аллен странных историй. Личным стану твоим режиссёром. Жизнь, по сути, – большой лепрозорий: Кто по борделям, кто по соборам. Беды – как жопа гиппопотама, Но ни одной не пролью слезы. Буду спокойным, как Гаутама, Стану премудрым, как Лао-цзы. Ты – моя счастья Синяя птица, Ты в моей гамме восьмая нота. В мире, где пешка в ферзи стремится, Шаг от цугцванга нам до цейтнота. Коктейль искусства с наукой налей на Душу и мозг - приму в виде допинга. Всё: от Эйнштейна до Курта Кобейна, От Фредди Меркьюри до Стива Хокинга. Наша любовь – это неизбежность. Стрелы все в нас. Пуст колчан Купидонский. Я за глаз твоих льдистую нежность Мир завоюю, как Македонский. Вместе парим мы выше, чем птицы. Сам супермен рядом с нами – аутсайдер. Душ двух влюблённых нано-частицы Я разгоню, как адронный коллайдер. Продемонстрируй любой изъян ты, Враз всё исправлю, как Далай-лама. Я отыщу для тебя брильянты На планетарной свалке из хлама. В жизни твоей у меня роль шире: От Демиурга до демагога. Видишь? Рисую в небе большие Звёзды - как на картине Ван Гога.
2023-02-08 18:05:37
1
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5568
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1128