ВІДЧАЙ
Андрій Лаврик
"Відчай - це коли надія кінчає життя самогубством. " (Яна Джангірова) А де ті взяти слова, слова, Щоб повернути тебе, тебе. Ущент розбита думок труна, Кігтями пам'ять в вікно шкребе. Як не потрібен ніхто, окрім? Питаю в кого? У самоти. В пустій макітрі звучить як грім: "Моє життя - то є саме ти." Навіщо Сонце знову встає? Навіщо рухається Земля? І мов молитва - ім'я твоє, І як прокляття - твоє ім'я. Шепоче розум: "Забий, облиш... ", Кричить душа: "БІЛЬ ЦЕЙ НЕ МИНЕ!" І заспокоює одне лиш: Ти з ним щаслива. Це головне.
2023-02-05 19:55:25
2
0
Інші вірші поета
Гранит Полночь Увижу скоро судеб дирижёра я Отблеск рассвета, как остриё кинжала
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9008
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1976