Берёзы зажглись, как спички
Берёзы зажглись, как спички, И осень поёт над ними О жизни в формате привычки, О людях в спящем режиме. Мир пишет сонет с нажимом Врачебным, неровным, кривым. Но видно во взгляде лживом: Нам не по дороге с ним. Влюблюсь! Чем ещё заняться? По лужам бродить без толка? Мне нежные губы снятся, И взгляд - острый, как иголка. Но если бы мне простилась Мечтательность нежного слога, Я б сдался любви на милость, Средь звёзд не ища предлога.
2023-01-27 12:54:24
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2201
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2881