Ковш месяца черпает из реки
Андрій Лаврик
Ковш месяца черпает из реки Живую воду – нам с тобой в дорогу. Мерцают звёзды, словно маяки. Ночь так легка, что не подвластна слогу. Листва шумит, в напевах тихих трав Сверчки заводят дивные романсы. Хмелея, ветер кружит, загуляв, Пух тополей в замысловатом танце. То чувство к неземным не отнесёшь, Что нас венчало дивным тем рассветом. Уста роняли сладостную ложь, Благословляя нас и наше лето. Мы гуляли среди кипарисов, Не касаясь ногами земли. В месте том, где степные ирисы Поцелуями снов расцвели.
2023-01-23 18:49:15
1
0
Інші вірші поета
ЗА СКОБКИ В твоих руках ПРОТИВОКОШМАРНОЕ LA FEMME FATALE
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4572
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12046