БУДЬ ТЫ ОРЁЛ, ВОРОБЕЙ ИЛЬ ЩЕГОЛ
Андрій Лаврик
Будь ты орёл, воробей иль щегол. Будь чернокож, узкоглаз, бледнолиц. Каждый из нас – чей-то бывший козёл, Каждый из нас – чей-то сказочный принц. Женщины тоже давят на нервы. Словно в хмельном, первобытном экстазе, В них уживаются дикие стервы И королевы волшебных фантазий. Если, попав к одиночеству в сети, Смотришь, как в окнах сгущается вечер, Знай, что на этой огромной планете Ждёт тебя кто-то, мечтая о встрече. К сердцу не сыщешь ты путеводитель, но С кем-то горишь, с кем-то тлеешь, остывший. Не удивительно. Всё относительно, - Прав был Эйнштейн – тоже чей-нибудь бывший.
2023-02-02 09:40:45
2
0
Інші вірші поета
ИЮЛЬСКИЙ ЭСКАПИЗМ Я понуро бреду средь болот и топей НЕ БЫВАЕТ ЛИШНИХ «ПРОСТИ» Памяти берег завёрнут в ил
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11210
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1761