КАФКИАНСКОЕ
Андрій Лаврик
А люди твердят, мол: «Сиди и не гавкай». Но в точке единой сошлись все приметы, Что наша реальность написана Кафкой, И в ней потому так абсурдны сюжеты. Как стружка слетает с бруска при вращении, Теряем и мы очертанья знакомые. Однажды поймём – свершено «ПРЕВРАЩЕНИЕ»: Проклятье сбылось, и мы все - насекомые Абсурд нам заменит наличье чудес. На страшном суде подавлю приступ лени я. И казнь завершит тот судебный «ПРОЦЕСС». Нам даже не скажут состав преступления. Весь мир – есть владенье хабалок и хамок. Порука, конечно, у всех круговая. И тщетно мы ищем пути попасть в «ЗАМОК», А что он для нас? Лишь концепция рая.
2023-02-11 10:29:01
1
0
Інші вірші поета
ЛЮБЛЮ СКАЗКИ НЕ БУДЕТ ПОЦЕЛУЙ АННУШКА РАЗЛИЛА МАСЛО
Інші поети
_.scorpion._
@x_scorpio_x
Yoongaboonga 7u7
@aesthetic_army
Bad Trip
@B1Sod
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8148
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4792