КАФКИАНСКОЕ
Андрій Лаврик
А люди твердят, мол: «Сиди и не гавкай». Но в точке единой сошлись все приметы, Что наша реальность написана Кафкой, И в ней потому так абсурдны сюжеты. Как стружка слетает с бруска при вращении, Теряем и мы очертанья знакомые. Однажды поймём – свершено «ПРЕВРАЩЕНИЕ»: Проклятье сбылось, и мы все - насекомые Абсурд нам заменит наличье чудес. На страшном суде подавлю приступ лени я. И казнь завершит тот судебный «ПРОЦЕСС». Нам даже не скажут состав преступления. Весь мир – есть владенье хабалок и хамок. Порука, конечно, у всех круговая. И тщетно мы ищем пути попасть в «ЗАМОК», А что он для нас? Лишь концепция рая.
2023-02-11 10:29:01
1
0
Інші вірші поета
РАССКАЗАТЬ БЫ ГОГОЛЮ В гуще статусов ванильных Между многих людей распорошены Марнувати життя потрібно подібно Війону
Інші поети
Aaliyah Salia
@writernxtdoor
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11556
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5000