Чеканная монета звёзд

Андрій Лаврик

Страны строятся так точно, как квартиры, Только с большей долею азарта. Все границы – только штрих-пунктиры Кем-то нанесённые на карту. Что своё, а что уже чужое, Мнений строй не выставишь Ты в ряд. Надписи: «Прошу не беспокоить» Чётко на шлагбаумах висят. Что мне все огрызки континентов? Что обломки всех материков? Императоров и президентов Мусор никому не нужных слов. Чуждо мне многозаконье глупое. Наплевать на дикий курсов рост. Воздух – он один для всех под куполом. И чеканная монета звёзд.

2023-01-22 17:58:44

Інші вірші поета

Звонок О чувствах ты не говори, не говори Не треба драмгуртків, давай тверезо ЛИРИЧЕСКАЯ ЭЛЕГИЯ

Інші поети

Brisée 彡

@Reinrim

Nastya Trilo

@nastya_trilo

Olya Shmagailo

@Olya_Shmagailo

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12011

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2418