Пам’ятаю
Андрій Лаврик
Пам’ятаю, вермут у келих лив, й забував про вінця я. Відкорковані спогади. Шелест її спідниці. І душа несміливо мружилась, мов провінція Перед сяйвом неонових вивісок у столиці. Ресторанний співак завів якісь соплі-воплі, Як Амелія Ергарт офіціантка парила. Й тарілкИ погано обсмаженої картоплі Виглядали в долонях її, мов пернаті крила. Я півночі сидів під брудним візерунком фіранок, Й на серветці складав вірші свої найчистіші. Штучна посмішка лярви котроїсь з її коліжанок Виглядала дешевше, ніж штучне хутро на миші. Пам’ятаю просте питання: «О котрій вільна?» Навіть зараз душею в спогад той дивний лину. ЇЇ відповідь: «Та хоч зараз. Я ж божевільна!» Мов відкрив океанську мушлю, й знайшов перлину.
2023-02-10 06:59:09
1
0
Інші вірші поета
Амур промахнулся, такое бывает БУТОНЬЕРКА Что делать теперь? Хоть скули Забери у меня твой образ ...
Інші поети
Kristin
@Khris_K
Mark Barecki
@mark_barecki
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1189
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3861