Пам’ятаю

Андрій Лаврик

Пам’ятаю, вермут у келих лив, й забував про вінця я. Відкорковані спогади. Шелест її спідниці. І душа несміливо мружилась, мов провінція Перед сяйвом неонових вивісок у столиці. Ресторанний співак завів якісь соплі-воплі, Як Амелія Ергарт офіціантка парила. Й тарілкИ погано обсмаженої картоплі Виглядали в долонях її, мов пернаті крила. Я півночі сидів під брудним візерунком фіранок, Й на серветці складав вірші свої найчистіші. Штучна посмішка лярви котроїсь з її коліжанок Виглядала дешевше, ніж штучне хутро на миші. Пам’ятаю просте питання: «О котрій вільна?» Навіть зараз душею в спогад той дивний лину. ЇЇ відповідь: «Та хоч зараз. Я ж божевільна!» Мов відкрив океанську мушлю, й знайшов перлину.

2023-02-10 06:59:09

Інші вірші поета

ЗА СКОБКИ ПОСВЯЩЕНИЕ СТАРЫЙ КОРАБЛЬ Я от тебя так зависим

Інші поети

Solo Frau

@frausolo

Леонид Коляда

@im_space

Vikto

@_vikto

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3749

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16786