Чудак
В нашем городе живёт чародей: Обаятельный смешной прохиндей. Бродит он то тут, то там по дворам, Собирая в тачку хлам. С ним котяра и хромой старый пёс. Бородой дед, словно Гэндальф зарос. А за ним кричит "Ура!" детвора. От двора и до двора. Колокольчики в одежде звенят, Подпевают им смешинки ребят. А маг делает, друзья, из старья Вещи, жизни им даря. Вот из шин встаёт живой крокодил, Вот дед куклу старую починил. Молотком тук-тук, и выходит вдруг Для детишек новый друг. Он в корову превратил старый таз, Получился из гвоздей дикобраз. А из ветоши свитка – улитка. И змеёю стала нитка. Но недавно умер старый шутник. Колокольчиковый звон сразу сник. Кто же будет делать львов из шкафов? Скучен мир без чудаков.
2023-02-08 07:35:43
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3861