Чудак
В нашем городе живёт чародей: Обаятельный смешной прохиндей. Бродит он то тут, то там по дворам, Собирая в тачку хлам. С ним котяра и хромой старый пёс. Бородой дед, словно Гэндальф зарос. А за ним кричит "Ура!" детвора. От двора и до двора. Колокольчики в одежде звенят, Подпевают им смешинки ребят. А маг делает, друзья, из старья Вещи, жизни им даря. Вот из шин встаёт живой крокодил, Вот дед куклу старую починил. Молотком тук-тук, и выходит вдруг Для детишек новый друг. Он в корову превратил старый таз, Получился из гвоздей дикобраз. А из ветоши свитка – улитка. И змеёю стала нитка. Но недавно умер старый шутник. Колокольчиковый звон сразу сник. Кто же будет делать львов из шкафов? Скучен мир без чудаков.
2023-02-08 07:35:43
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13526
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2815