Тихо в старинном храме
Андрій Лаврик
Тихо в старинном храме В длинной февральской ночи. Ветер колышет пламя Заупокойной свечи. Настежь раскрыты двери, Ворвался снежинок рой. Важно во что-то верить, Что за смертельной чертой. Если у чувств срок вечен, Что же так мысли горьки О перспективе встречи С другой стороны реки. В памяти отголоском Шёпот скитаний былых. Капает свечка воском, Оплакивая живых.
2023-02-10 11:24:00
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Тигриця
Очень атмосферный стих. Люблю такие.
Відповісти
2023-02-10 14:35:57
Подобається
Інші вірші поета
СОНЛИВОЕ Сумління ВРАТАРЬ CINEMAНЬЯК
Інші поети
Nora
@Anastasia_chan
Veronika Gold
@Goldenbum
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13408
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5142