Тихо в старинном храме
Андрій Лаврик
Тихо в старинном храме В длинной февральской ночи. Ветер колышет пламя Заупокойной свечи. Настежь раскрыты двери, Ворвался снежинок рой. Важно во что-то верить, Что за смертельной чертой. Если у чувств срок вечен, Что же так мысли горьки О перспективе встречи С другой стороны реки. В памяти отголоском Шёпот скитаний былых. Капает свечка воском, Оплакивая живых.
2023-02-10 11:24:00
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Тигриця
Очень атмосферный стих. Люблю такие.
Відповісти
2023-02-10 14:35:57
Подобається
Інші вірші поета
Памяти берег завёрнут в ил Я й моє кохання – все тобі дрібниці Скорый поезд ВОНА IДЕАЛЬНА, МОВ ВАЛЬСИ ШОПЕНА
Інші поети
Yaroslav
@voditel_sudby
Natalochka
@Nata_Natochka
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4883
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5270