Д – ЗНАЧИТЬ ДОСКОНАЛІСТЬ
В твої без місяця двадцять Звідки краса неземна ця? Наче в незайманім храмі мільйон палає свічей. Що неймовірна ця врода? Біда, чи винагорода? Спасибі тату і мамі за блиск цих карих очей. Твої зізнання в коханні, Риси лиця бездоганні. По вигинам твого тіла подорожують вуста. Та навіть найменший дотик Зникати змушує подих. Мені даруєш ти крила. Ця пристрасть грішна й свята. Страстей солодкі тенета, З-під нас зникає планета. Ми летимо невагомі у всесвіті почуттів. Лиш кров пульсує у скронях, Тримаю щастя в долонях. Не піддаємося втомі, у нас не сотня життів. Твої п’янкі поцілунки – Немов закляття чаклунки. Твої звабливі обійми – міцніші відьомських чар. Ти моє щастя і лихо ти, Знов забуваю, як дихати. Ти видаляєш із пам’яті усіх порожніх примар. Вогнем палає світанок, Я «Крок-мадам» на сніданок Готую та варю каву, поки ти солодко спиш. Вид із вікна на Подолі, Думки повільні та кволі. У тиші ніжно шепочеш: «Їжу на потім залиш». На світі все я б охоче Віддав, щоб ці карі очі Завжди іскрилися щастям, як зараз, коли удвох. Коли ти поруч зі мною, Біда іде стороною. Нам заздрить навіть диявол, і посміхається Бог.
2023-02-05 20:07:36
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11434
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3806