Ревуть воли, коли пустiють ясла
Ревуть воли, коли пустіють ясла. Народ – коли мовчать немає сил! Гучні патріотичні диво-гасла Героїв не піднімуть із могил. Втікають капітани, мов щури, І брат недобре позира на свого брата. Ті руки, що тримали прапори, Готові стиснути залізо автомата. У ЗМІ поставлять наголос «як треба», Підкажуть – з ким боротися, з ким ні. Із мухи зроблять мамонта до неба, Якщо, звичайно, зійдуться в ціні. Така вже звичка в наших всіх месій: Людьми у політичні шахи грати. Що ж, у душі ненависть ти посій, Такий врожай і будеш пожинати. Де ж той вогнем окутий Прометей? Його всім зараз так не вистачає. Є в мене мрія – не ховать очей, Як згодом хто про час цей запитає. Свобода омивається слізьми, Та вірю я, що вистачить відваги У нас у всіх – лишатися людьми Якого б кольору не були наші стяги.
2023-02-02 06:06:54
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Еліна Сірик
Чудовий вірш!
Відповісти
2023-02-02 07:54:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1750
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9015