ЕСЛИ ХОЧЕШЬ...
Если хочешь, твой путь устелю лепестками роз. Пожелаешь – портрет твой сложу из полночных звёзд. Целый мир покорив, брошусь к стройным твоим ногам. Украду тебя, отвоюю и не отдам. Ведь мечты, надежды, звёзды, любовь, цветы, - Всё хорошее в мире – это, Родная, ты. Неземная. Признайся, к нам ты сошла с небес. Когда бог тебя сОздал, то громко смеялся бес. И теперь по жизни ты не идешь – паришь. Лучше всех в этом мире целуешься и остришь. Звонче всех на свете смеёшься, а в час дождей Освещаешь, как солнце, мир красотой своей. Вдоль дорог деревьев строй в золотой парче. Нежный ангел, ты сладко спишь на моём плече. Я готов на страже твоих добрых снов стоять. Умиляться твоей красоте, поправляя прядь Шелковистых таких непослушных, как ты, волос. И молиться, чтоб ты не знала ни бед, ни слёз. Улыбнётся душа, покидая земную твердь. Мои чувства ценней, чем жизнь и сильней, чем смерть.
2023-02-03 07:01:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1456
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497