Где ты находишь всех этих шутов?
Андрій Лаврик
Где ты находишь всех этих шутов? Первый угрюм, безутешен. Второй приносит букеты цветов, Третий – пакеты черешен. Такие у их любви атрибутики: Первым подчёркнуты тяготы. Второй конвертирует любовь свою в лютики. Третий - во фрукты и ягоды. Ты с первым изысканно холодна, Второго дразнишь «флористом». Изводишь третьего, как сатана. Всё в духе твоём норовистом. Ты смотришь их цирковую программу, Доводишь до катафалка. Опять смеёшься над ними упрямо, А мне по-мужски их жалко. И вот однажды Амур с бодуна, Спутав амброзию с вИски, Изменит роли, и станешь сама Четвертою в чьём-нибудь списке. Узнаешь, почём в тишине шаги, Что значит «на сердце рана». Жизнь возвращает сполна долги, Будь то хоть поздно, хоть рано.
2023-01-31 21:13:36
1
0
Інші вірші поета
Не знаю, сколько звёзд Во тьме ЛУННЫЙ СВЕТ О чувствах ты не говори, не говори
Інші поети
Hannah
@hananahQbanna
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4960