Где ты находишь всех этих шутов?
Где ты находишь всех этих шутов? Первый угрюм, безутешен. Второй приносит букеты цветов, Третий – пакеты черешен. Такие у их любви атрибутики: Первым подчёркнуты тяготы. Второй конвертирует любовь свою в лютики. Третий - во фрукты и ягоды. Ты с первым изысканно холодна, Второго дразнишь «флористом». Изводишь третьего, как сатана. Всё в духе твоём норовистом. Ты смотришь их цирковую программу, Доводишь до катафалка. Опять смеёшься над ними упрямо, А мне по-мужски их жалко. И вот однажды Амур с бодуна, Спутав амброзию с вИски, Изменит роли, и станешь сама Четвертою в чьём-нибудь списке. Узнаешь, почём в тишине шаги, Что значит «на сердце рана». Жизнь возвращает сполна долги, Будь то хоть поздно, хоть рано.
2023-01-31 21:13:36
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4505
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11991