Зреют наши души
Андрій Лаврик
«По ночам, когда нас слезы душат, Зреют наши души …» (Иоланда Бедрегаль) Созреют души наши, и что потом? Куда плоды чистых слёз девать? Молитвы мы произносим шёпотом, Зато проклятья любим орать. К чему кичиться? Задаром важничать? Перегонять в сон утраты боль. Завтра очнёмся. Вновь станем бражничать. Плод перезрелый – есть алкоголь. И много ль гордости в том, что был прав ты? Жажду познаний во всём вини. Ведь есть срок годности даже у правды. Забыть не в силах? Так замени. Щемящей горести в такт зубы стисни. Сумей проснуться, услышав хруст. Созреют души так на ветках жизни, И разорвутся от сока чувств.
2023-02-11 07:14:00
1
0
Інші вірші поета
НАМ ВСЕМ КОГДА-ТО БЫЛО ВОСЕМЬ ЛЕТ... Молчим ПО ЕЁ КНИЖНОЙ ПОЛКЕ Не хочется взяток нашему Эго
Інші поети
емоція
@mijnlief
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1804
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4726