ХУ
В городе новость у каждого на слуху. Не удалось никак избежать огласки. Ночью злодей написал на асфальте ХУ. Но, слава Богу, чуть-чуть не хватило краски. Буквы гигантские были такого размера, Что разглядеть возможно и с самолёта. Ещё и под самым окном у бедняги мэра. А с таким видом ну разве возможна работа? Как же тут станешь думать про благо народа? Социальное равенство, прочую чепуху. Если какая бы там не была погода, Смотрит в окно кабинета огромный ХУ. Митинг, собравшись, ругал мэра за недосказанность. Перфекционизма людям не занимать. Требуют либо стереть, выполняя обязанность, Либо «и краткую» срочно дорисовать. Дети хохочут, включая воображенье на Полную мощность, дискредитируя власть. Даже пенсионерка Мария Евгеньевна, Молодость вспомнив, румянцем аж залилась. Вызвали с области опытного полковника, С пафосом, словно он в «Marvel» центральный мститель. Тот им в два счёта тут же нашёл виновника. Им оказался сутулый школьный учитель. Всё решено. Отлично! Но что теперь? Социум агнца требует на заклание. Для профилактики сунули пальцы в дверь, Вот нарушитель и подписал признание: «Выпил немного. Так что же теперь? Тюрьма? Жизнь педагога тоже не без приятностей. Я отмечал день рождения Пьера ФермА, Который придумал теорию вероятностей.» Каждому в городе слышен был громкий выкрик: «После огромного двадцатилетнего стажа, Я написал сокровенное: ИКС И ИГРЕК! Всё остальное, простите, ответственность ваша.» Буквы остались. Учитель выброшен вон. Гордость у всех, кто причастен к научной тематике. А из бюджета списали один миллион. В расходах указано: «Граффити по математике».
2023-02-06 18:04:52
2
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4662
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11210