ЛЮБОВЬ ПО ИНТЕРНЕТУ
Андрій Лаврик
Сердце ты крадешь, покой тревожа. Я теперь – твой верный паладин. Ты на аватарке так похожа На Скарлетт Йоханссон, ДжолИ и Еву Грин. Твои фото лайкал многократно, Выдал комплиментов миллион. Ты в ответ писала: «ммм … понятно», - И я понял – я в тебя влюблён. Первое свиданье. Дрожь по коже. Взял букет, но не учёл одно: Оказалась в жизни ты похожа На Боярского с Жан-Полем Бельмондо. А морали в этой байке нету. Я сумел ещё раз доказать, Что искать любовь по интернету – Как на минном поле брейк плясать.
2023-02-02 09:30:59
1
0
Інші вірші поета
КАК ЛЮБЯТ ДЕТИ Ніч сліпа, ніби дно криниці У любви смещены акценты Исходные данные этой задачки
Інші поети
White_Fox_
@White_Fox_
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1271
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11210