Марнувати життя потрібно подібно Війону
Андрій Лаврик
Марнувати життя потрібно подібно Війону – Не боятись ні шибениці, ні кулі. Алергічно чихати на будь-яку заборону, Залишати у пляшці усі образи минулі. Чаркувати вино, неначе святую воду, Відмовлятись від ролі сумного блазня-невдахи. Пам’ятати усіх, хто чинив тобі перешкоду, – Як навмисно носити у чоботах гострі цвяхи. Тож великий то дар є – вміння усе забути, Перекреслити і почати життя спочатку. Непотрібен нікому жертовний твій біль спокути. Всі дрімучі ліси вирощують по зернятку. Тож коли хтось спитає, мовляв, чи не тисне корона? Відповім: «Вам на троні видніше, панове, з клозету». Я навчився простого, зручного секрету Війона: Навіть в пеклі завжди знаходиться місце бенкету!
2023-02-09 09:49:30
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Класно!
Відповісти
2023-02-11 13:03:15
Подобається
Інші вірші поета
ОБ ОДНОМ ПАТРИОТЕ КАСАБЛАНКА Впусти сентябрь в открытое окно БАХ
Інші поети
Violetta Sydorova
@_vio_sydorova_1008_
Gennadij Bondar
@gennadij_bondar
Kotenok
@Kotenok2018
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3039
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4455