Молчим
Иногда чтобы изменить мир Пыль достаточно протереть. Ты ценилась мной, словно кумир, Жаль, но вместе нам не стареть. Огорченье моё без мер, Я-то думал: не жить нам врозь. Ты – отродие блогосфер, И глядишь на меня насквозь. Что ты ждёшь от меня? Скажи! Не мастак я другим потакать. Как у Сэлинджера во ржи Будем вместе смысл жизни искать? Мне тебя не догнать. Увы. Шире крыльев твоих размах. Ненавижу срезать углы, И мессий распинать на крестах. Ты играешь, но всё острей Коготки, ведь их я точил. Голос в трубке: «Алло, Андрей?». Вот и всё. Тишина. Молчим.
2023-01-26 19:18:54
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2062
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2579