Мы встречаем людей, мы теряем людей
Мы встречаем людей, мы теряем людей. Не бывает замен равноценных. Мы подолгу стоим у закрытых дверей Нашей памяти храмов священных. Любим шелест берёз предрассветных часов, Вечера за неспешность небрежную. Вспоминая мотив нам родных голосов Сердце бьётся под грубой одеждою. Забирает одних мерный грохот колёс, Воспаряют другие на небо. Мне бы времени поезд пустить под откос. Вот тогда б одиноким я не был. Но минуты идут и все эти мечты Пролетают вагонами мимо. В этом, видимо, суть бытия красоты: То, что жизнь наша – неповторима…
2023-01-22 17:50:35
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4651
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4769