Мы встречаем людей, мы теряем людей
Андрій Лаврик
Мы встречаем людей, мы теряем людей. Не бывает замен равноценных. Мы подолгу стоим у закрытых дверей Нашей памяти храмов священных. Любим шелест берёз предрассветных часов, Вечера за неспешность небрежную. Вспоминая мотив нам родных голосов Сердце бьётся под грубой одеждою. Забирает одних мерный грохот колёс, Воспаряют другие на небо. Мне бы времени поезд пустить под откос. Вот тогда б одиноким я не был. Но минуты идут и все эти мечты Пролетают вагонами мимо. В этом, видимо, суть бытия красоты: То, что жизнь наша – неповторима…
2023-01-22 17:50:35
1
0
Інші вірші поета
Не учите Пам’ятаю Спокойствие души храни, как клад Взрослый – если не радует лето
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4460
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12053