Нас з дитинства вчили любити усіх, окрім сЕбе
Нас з дитинства вчили любити усіх, окрім сЕбе. Не зважати на ґвалт чванливої тьоті Моті. Не чинити суспільству опору без потреби, Реготати із жартів директора на роботі. Нам всім видали стильні, модні, блискучі кайдани, Та навчили з листочка співати хорали у хорі. Цілувати, немов ікони, блакитні екрани, З яких дивляться пики - усміхнені та бадьорі. Ми щомиті повинні бути надмірно щасливі - Як родина з реклами «домашнього» майонезу. Всі слова тепер наші улесливі та брехливі, Навіть посмішка стала чимось на кшталт протезу. Ми вже звикли, що спроби – марні, ідеї – хибні. Нам у душі вселили обтяжливий комплекс вини. Бо великій країні маленькі люди потрібні Лиш під час революції, виборів, чи війни.
2023-02-09 07:12:58
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2612
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4060