Нас з дитинства вчили любити усіх, окрім сЕбе
Нас з дитинства вчили любити усіх, окрім сЕбе. Не зважати на ґвалт чванливої тьоті Моті. Не чинити суспільству опору без потреби, Реготати із жартів директора на роботі. Нам всім видали стильні, модні, блискучі кайдани, Та навчили з листочка співати хорали у хорі. Цілувати, немов ікони, блакитні екрани, З яких дивляться пики - усміхнені та бадьорі. Ми щомиті повинні бути надмірно щасливі - Як родина з реклами «домашнього» майонезу. Всі слова тепер наші улесливі та брехливі, Навіть посмішка стала чимось на кшталт протезу. Ми вже звикли, що спроби – марні, ідеї – хибні. Нам у душі вселили обтяжливий комплекс вини. Бо великій країні маленькі люди потрібні Лиш під час революції, виборів, чи війни.
2023-02-09 07:12:58
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3025
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4618