Я СЕБЯ СОМНУ, НО НЕ ВЫДАМ ДРОЖЬЮ...
Я себя сомну, но не выдам дрожью, Как рубаху душу сносил до дыр. Только сны гуляют по бездорожью Нашей памяти, громкой, как залп мортир. Соберу вещички, влекомый маем, Отдышусь, напьюсь, да и ринусь в путь. Почему так истово мы желаем То, чего физически не вернуть? Я не знаю где мы, не помню кто мы, Наших встреч с тобой истончала нить. В человеке вечно живут фантомы Тех, кого мучительно не забыть. Жаль, мы насмерть впаяны в повседневность, Оттого и слепы, как взор крота. Знаешь, Солнце, уж лучше тоска и ревность, Чем вот эта чёртова пустота! Беспричинно ною, температурю. Ночь клубит туманами над рекой. Небеса молю подарить мне бурю, А не вечный штиль и немой покой. Я в тебе нуждаюсь, как в панацее, Я готов в огонь и на эшафот. Полюбить - как выиграть в лотерее: В первый раз сыграть - и сорвать джекпот. Отродясь ещё сердцу так не пелось - Рвёт грудную клетку, стремится в бой! Никогда мне вечности не хотелось. Только жизнь земную, но чтоб с тобой.
2023-01-28 08:56:08
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2846
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6021