НЕ БЫВАЕТ ЛИШНИХ «ПРОСТИ»
Андрій Лаврик
Не бывает лишних «прости», Если эта рана болит. А иначе нас не спасти - Захлебнёмся в море обид. Никаких «возможно» и «вдруг», Сколько зим прошло, сколько лет. Бросьте мне спасательный круг - Напишите просто «привет». В горле ком и сбивчива речь. Ночь. Гудок. «Как ты там? Алло!». В жизни нет бессмысленных встреч, Нас сводить – судьбы ремесло. И пускай мы разных кровей, Научись читать между строк. И цени всех близких людей В мире, где любой одинок.
2023-02-01 07:25:22
1
0
Інші вірші поета
ПОЗДНО Кто-то гуглит погоду в Париже Пока борюсь я со снами Поцелуи спугнули сон
Інші поети
Rose Chi_94
@aeri_chichi
Gloria Jason
@GloriaJason69
Corbie
@ezzylryb
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3509
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169