НІЧОГО ЗАЙВОГО
Клаптик ранковий блакитного неба, Подих твій поряд. Зникає тривога. Зайвого більше нічого не треба. Зовсім ніяких претензій до Бога. Дійсність здається мені бездоганною. Сон зникне горлицею полохливою. Можна, я зватиму тебе Коханою? Спробую, можна, зробити щасливою? Далі життя промайне, мов омана, Замиготять міста, люди та дати. З вуст твоїх ніжних напившись дурмана, Знову і знову їх буду жадати. Хай промайнуть напівсни світанкові. Чим би не бУли в житті цьому зайняті, Ми зустрічаємось в місті любові На вулицях нашої спільної пам’яті.
2023-01-19 15:17:58
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1967
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1783