НІЧОГО ЗАЙВОГО
Клаптик ранковий блакитного неба, Подих твій поряд. Зникає тривога. Зайвого більше нічого не треба. Зовсім ніяких претензій до Бога. Дійсність здається мені бездоганною. Сон зникне горлицею полохливою. Можна, я зватиму тебе Коханою? Спробую, можна, зробити щасливою? Далі життя промайне, мов омана, Замиготять міста, люди та дати. З вуст твоїх ніжних напившись дурмана, Знову і знову їх буду жадати. Хай промайнуть напівсни світанкові. Чим би не бУли в житті цьому зайняті, Ми зустрічаємось в місті любові На вулицях нашої спільної пам’яті.
2023-01-19 15:17:58
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3806
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1702