НІЧОГО ЗАЙВОГО
Андрій Лаврик
Клаптик ранковий блакитного неба, Подих твій поряд. Зникає тривога. Зайвого більше нічого не треба. Зовсім ніяких претензій до Бога. Дійсність здається мені бездоганною. Сон зникне горлицею полохливою. Можна, я зватиму тебе Коханою? Спробую, можна, зробити щасливою? Далі життя промайне, мов омана, Замиготять міста, люди та дати. З вуст твоїх ніжних напившись дурмана, Знову і знову їх буду жадати. Хай промайнуть напівсни світанкові. Чим би не бУли в житті цьому зайняті, Ми зустрічаємось в місті любові На вулицях нашої спільної пам’яті.
2023-01-19 15:17:58
2
0
Інші вірші поета
Ковш месяца черпает из реки IN PERPETUUM (СОНЕТ) ЛИРИЧЕСКАЯ ЭЛЕГИЯ В ватном небе стая
Інші поети
Mazurok
@Mazurok
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3806
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1702