НІЧОГО ЗАЙВОГО
Клаптик ранковий блакитного неба,
Подих твій поряд. Зникає тривога.
Зайвого більше нічого не треба.
Зовсім ніяких претензій до Бога.
Дійсність здається мені бездоганною.
Сон зникне горлицею полохливою.
Можна, я зватиму тебе Коханою?
Спробую, можна, зробити щасливою?
Далі життя промайне, мов омана,
Замиготять міста, люди та дати.
З вуст твоїх ніжних напившись дурмана,
Знову і знову їх буду жадати.
Хай промайнуть напівсни світанкові.
Чим би не бУли в житті цьому зайняті,
Ми зустрічаємось в місті любові
На вулицях нашої спільної пам’яті.
2023-01-19 15:17:58
2
0