Она весь день сидит в Инсте
Андрій Лаврик
Она весь день сидит в Инсте, Все её слёзы – лишь вода. А ей опять звонят не те, И приглашают не туда. Душа закрыта на замок, Улыбка – щит. А смех – обман. Но бог любви всегда жесток. И просится коньяк в стакан. Всю ночь шальная во хмелю Танцует под простой мотив. Напишет и сотрёт: «Люблю», С душою тело разлучив. И растворится без следа В её восточной красоте Тоска, что тянут не туда Её опять не те, не те.
2023-02-08 07:40:34
1
0
Інші вірші поета
КАК ЛЮБЯТ ДЕТИ Радуйся испытаниям Береги её, Господи Полёт стрелы
Інші поети
Mateo Torres
@mateo_adrian
Margarita20
@Margarita20
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2711
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11497