ОДЕССКОЕ
Солнце скатилось в порт по Потёмкинской лестнице – Дремлет, горячий пыл остудив волной. Кто проживает здесь долгие, долгие месяцы, Вряд ли всё ценит так же, как мы с тобой. Разные страны, судьбы и города, Август мечты катает на каравелле. «Шоб мы так жили!». Согласны? «Ну, таки да!». Я вам желаю глубин, не пророчьте мне мели. Чувств рецидивы. Эмоции на пределе. Море смывает в душах печалей след. Из Юга, которого нам отмерили две недели, Сошьём себе на зиму памяти тёплый плед. Я про Одессу не в силах в банальной прозе, В ней не уложится весь этот шум и гам. Раз уж мы сторговались за персики на Привозе, - Выклянчить счастье у Бога по силам нам.
2023-01-31 21:26:09
1
0
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4778
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6423