ОДЕССКОЕ
Солнце скатилось в порт по Потёмкинской лестнице – Дремлет, горячий пыл остудив волной. Кто проживает здесь долгие, долгие месяцы, Вряд ли всё ценит так же, как мы с тобой. Разные страны, судьбы и города, Август мечты катает на каравелле. «Шоб мы так жили!». Согласны? «Ну, таки да!». Я вам желаю глубин, не пророчьте мне мели. Чувств рецидивы. Эмоции на пределе. Море смывает в душах печалей след. Из Юга, которого нам отмерили две недели, Сошьём себе на зиму памяти тёплый плед. Я про Одессу не в силах в банальной прозе, В ней не уложится весь этот шум и гам. Раз уж мы сторговались за персики на Привозе, - Выклянчить счастье у Бога по силам нам.
2023-01-31 21:26:09
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3898
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1271