Отель
(18+)
В прикроватной тумбочке в отеле Для чего-то Библия лежала. Сомневаюсь, чтобы в самом деле От разврата многих удержала. Ты смеялась: «Ведь хозяин знает, Для чего здесь нужен каждый номер. Если б увидал, что тут бывает, От смущенья точно бы не помер.» Утопая в думах сокровенных, Если страсть кричит, а ночь тиха, Когда кровь кипит в горячих венах, От стиха не долго до греха. Для чего ж тут книга? Бога ради! Чтоб себя владельцы оправдали? Чем гнилее и потасканнее бл*ди, Тем судачат громче о морали. Так извечно было. Бросьте споры. В этом мире падаль в ус не дует. Здесь о чести спорят сутенёры, Нос воротит власть, что их крышует. А поэт – всего лишь комментатор. Он – учётчик жизненных потерь. Я вжимаю в пол акселератор, В следующий едем мы отель.
2023-02-12 08:38:00
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12367
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405