Продиктовано осенью – записано с её слов

Андрій Лаврик

Продиктовано осенью – записано с её слов. Пригласила в свидетели - я не сумел отказаться. Мы гуляли с ней парком под лютым надзором ветров, Приходилось болтать, а хотелось-то целоваться. Солнце тихо дремало в пушистом туч гамаке. Я на осень смотрел стремительно и влюблённо, Трепыхалась душа в опустевшем моём мирке, Как последний листок одинокого старого клёна.

2023-01-27 13:04:34

Інші вірші поета

Средь гор и чаек, под шум прибоя Равновесие Магритт КОХАННЯ

Інші поети

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Creatore di poesie

@Creatoredipoesie

GRAFO

@grafo

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3564

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2072