Первопричины и первоистоки
Андрій Лаврик
Первопричины и первоистоки Меня не забавляют. Видит Бог, Как я на лист наматываю строки И мозг сплетаю в мысленный клубок. Быть сумасшедшим – значит быть нормальным. А это значит – просто быть собой. В погоне за, казалось, нереальным. За странной и несбыточной мечтой. Отбросить общество, а с ним забыть и страх, Страх выглядеть не к месту и нелепо. Не танцевать макакой на углях, Не растворяться в гуще мнений слепо. Где сто самоубийств на каждый час, Как смена масок в пору карнавала. Притворством ложь тебя короновала, И ты забыл, что жизнь одна у нас.
2023-01-24 10:40:01
1
0
Інші вірші поета
Хохотали до слёз, и рыдали до смеха ПРО ЛЮБОВЬ В СОЦИАЛЬНОЙ СЕТИ Нас з дитинства вчили любити усіх, окрім сЕбе Прежде чем ...
Інші поети
White_Fox_
@White_Fox_
Helen Roo
@Helen_Roo
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3509