По ту сторону звездопада
Делать что? Привыкать к расстоянию? Снова сердце делить пополам? Чемоданы - всегда к расставанию. Как примета, что черви - к дождям. Для чего постоянно терзаем Даже тех, кого искренне любим? Почему же мы всё усложняем? Потому что мы все с вами - люди. Надо мной перелётные птицы А в душе тихий стон от бессилья. Тот, кто выдумал эти границы, Отобрал наши лёгкие крылья. Кто виною? Мои ожидания? Утро вечера мудреней. Вот бы гнусное слово «прощание» Взять и вырвать из всех словарей. Тот, кто любит, утратить рискует. Сжечь бы мне нашей памяти мост! Только небо назло мне рисует Образ твой жгучей вечностью звёзд. Веют ветры - разлуки предтечи. С Жёлтой грустью осеннего сада Грежу о неизбежности встречи По ту сторону звездопада.
2023-01-30 16:16:09
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3266
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4687