По ту сторону звездопада
Андрій Лаврик
Делать что? Привыкать к расстоянию? Снова сердце делить пополам? Чемоданы - всегда к расставанию. Как примета, что черви - к дождям. Для чего постоянно терзаем Даже тех, кого искренне любим? Почему же мы всё усложняем? Потому что мы все с вами - люди. Надо мной перелётные птицы А в душе тихий стон от бессилья. Тот, кто выдумал эти границы, Отобрал наши лёгкие крылья. Кто виною? Мои ожидания? Утро вечера мудреней. Вот бы гнусное слово «прощание» Взять и вырвать из всех словарей. Тот, кто любит, утратить рискует. Сжечь бы мне нашей памяти мост! Только небо назло мне рисует Образ твой жгучей вечностью звёзд. Веют ветры - разлуки предтечи. С Жёлтой грустью осеннего сада Грежу о неизбежности встречи По ту сторону звездопада.
2023-01-30 16:16:09
1
0
Інші вірші поета
НОВАЯ ЖИЗНЬ ПАМЯТЬ У любви смещены акценты САМОТНЯ ТИША
Інші поети
Krishna
@Krishna
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2449
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1660