СОКРОВИЩЕ
Андрій Лаврик
"Ибо где сокровище ваше, там будет и сердце ваше." (Евангелие от Матфея 6:21) Небо застят миллионы знамён, Крысы старые грызутся за власть. Только то, что не имеет имён, Ни купить, ни потерять, ни украсть. По приказу лучше, чем по уму Жить, жирея от хозяйских щедрот. Каждый сам себе построил тюрьму, Кузнец счастья себе цепи куёт. Ах, можно величать нарочито Объятья у распятья – единством. Но, если всех собрать у корыта, Единство называется свинством. Черствеет сердце в жажде сокровищ, Ты – раб тех ценностей, что желаешь. Когда повсюду ищешь чудовищ, То сам невольно к ним примыкаешь.
2023-02-11 19:50:45
1
0
Інші вірші поета
Я ТВІЙ Ты несносно красивая КРІЗЬ АСФАЛЬТ КАЖДЫЙ НОВЫЙ ДЕНЬ
Інші поети
Sara
@b_sara
사라 엑소
@marco_sara
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2357
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168