Снегопад
Вьюга заблудшая переменчива, Сверкает, как брошка, январский сад. Самая лучшая в мире женщина Взирает в окошко на снегопад. Низкие тучи – как сладкая вата – Окутали кроны яблонь и груш. В воздухе пляшут, ища адресата, Письма-снежинки от родственных душ. На подоконнике томик Верлена, Чашка какао, коробка конфет, Тёплая эта уютная сцена Сердце моё исцелила от бед. Мёрзлую землю коркою белою Снег укрывает – как рану бинты. В Бога, и в чудо, и в ангелов верую! Мир безупречен, пока в нём есть ты.
2023-02-09 16:01:01
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8035