Снегопад
Андрій Лаврик
Вьюга заблудшая переменчива, Сверкает, как брошка, январский сад. Самая лучшая в мире женщина Взирает в окошко на снегопад. Низкие тучи – как сладкая вата – Окутали кроны яблонь и груш. В воздухе пляшут, ища адресата, Письма-снежинки от родственных душ. На подоконнике томик Верлена, Чашка какао, коробка конфет, Тёплая эта уютная сцена Сердце моё исцелила от бед. Мёрзлую землю коркою белою Снег укрывает – как рану бинты. В Бога, и в чудо, и в ангелов верую! Мир безупречен, пока в нём есть ты.
2023-02-09 16:01:01
1
0
Інші вірші поета
Я СТАНУ ДИМОМ ERGO SUM БУДЬ ТЫ ОРЁЛ, ВОРОБЕЙ ИЛЬ ЩЕГОЛ ДЕЗЕРТИР
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6692
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2434