ВИБАЧ, МИЛА
Втекти би нам на безлюдний острів, Й сховатись там - мов дитя в утробі. Від цих істот, що схожі на монстрів, Хоча й живуть у людській подобі. Від злоби, заздрощів та блюзнірства Осіб – слизьких – як зміїна шкіра. Та від брехливого лицемірства, Де в кожній посмішці – вишкір звіра. Куди нам йти? Скільки пролетіти Миль, кілометрів, парсеків, ярдів. Бо що я вмію? Лише любити Одну тебе із кількох мільярдів. Пробач, кохана, що в світі злому Подарувати не зміг я крила. Я повертаюсь, немов додому, До тебе завжди. Ти вибач, мила.
2023-02-03 08:23:20
1
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15853
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3262