ВИБАЧ, МИЛА
Андрій Лаврик
Втекти би нам на безлюдний острів, Й сховатись там - мов дитя в утробі. Від цих істот, що схожі на монстрів, Хоча й живуть у людській подобі. Від злоби, заздрощів та блюзнірства Осіб – слизьких – як зміїна шкіра. Та від брехливого лицемірства, Де в кожній посмішці – вишкір звіра. Куди нам йти? Скільки пролетіти Миль, кілометрів, парсеків, ярдів. Бо що я вмію? Лише любити Одну тебе із кількох мільярдів. Пробач, кохана, що в світі злому Подарувати не зміг я крила. Я повертаюсь, немов додому, До тебе завжди. Ти вибач, мила.
2023-02-03 08:23:20
1
0
Інші вірші поета
Новый день в ярмо нас запряг ЛУЧШАЯ НОЧЬ Зачем ты преступаешь ... Ангелы режут крылья
Інші поети
Fatima Arif
@FA_Arif
Marin_a
@_Little_writer_
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2531
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4872