СПАЛЬНІ РАЙОНИ МУДРІШІ

Андрій Лаврик

Спальні райони мудріші, Ніж історичні центри. Спальні райони – це ніші, В котрих маєм жити й померти. Квартали, дорогами скуті, Тролейбуси мимобіжні. Тут кожен із нас по суті На власному роздоріжжі. Фаст-фудом газетних ідей Годуй своїх внутрішніх монстрів. Бо ти в океані людей Всього лиш загублений острів. Є люди із плоті та крові. Ненависть ще є і кохання. І пам’ять, що лишиш по собі – Як доказ свого існування.

2023-01-18 10:46:33

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Мартин ІДЕН

Гарно

Відповісти

2023-01-18 11:04:38

Подобається

Julia K

Дуже гарний вірш. Я в захваті! Однозначно, до обраного 💗

Відповісти

2023-01-18 21:05:23

Подобається

Інші вірші поета

Задушевным немым упрёком Утро тихо встречает прохладой СТАТИСТИЧЕСКОЕ САТИРИЧЕСКОЕ Пам’ятаю

Інші поети

Mateo Torres

@mateo_adrian

Romkolana

@nastyuxa_xa

Юнита

@neizvestnaya_kim

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3314

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5479