Цель

Андрій Лаврик

Цель: заработать горб. А потом лечь с ним в гроб. Всякий влачит свою долю-кручинушку. В каждом живёт холоп: Дружно в ладоши хлоп! Выгнали за порог жизнь-сиротинушку. Вот кабинетный герой. Приз ему - геморрой! Но самомнение, словно земли он пуп. Сколько зим? Боже мой! Как ты? Ещё живой! Но жаден на добро. Да и на чувства скуп. Время плетёт силки – На память узелки. Выпачканы в грязи символы святости. Устоям вопреки, Хотелось по-людски. Полгоря на двоих. Вместе две радости. Что же, труби отбой! Гибнуть нам не впервой. Душу свою в ломбард перезакладывать. Знаешь что, мой родной? Думай своей башкой. Нет! Чтобы думать ей, мозг иметь надо ведь.

2023-02-10 06:54:53

Інші вірші поета

Шрапнель из слов твоих 20-го калибра Поцелуи спугнули сон ПРОГУЛКА Не навсегда

Інші поети

Ava Brown

@avaontiana08

Jasper Zabini

@Jasper28

Vera Gibson

@sissygibson

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4425

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11556