Цель
Андрій Лаврик
Цель: заработать горб. А потом лечь с ним в гроб. Всякий влачит свою долю-кручинушку. В каждом живёт холоп: Дружно в ладоши хлоп! Выгнали за порог жизнь-сиротинушку. Вот кабинетный герой. Приз ему - геморрой! Но самомнение, словно земли он пуп. Сколько зим? Боже мой! Как ты? Ещё живой! Но жаден на добро. Да и на чувства скуп. Время плетёт силки – На память узелки. Выпачканы в грязи символы святости. Устоям вопреки, Хотелось по-людски. Полгоря на двоих. Вместе две радости. Что же, труби отбой! Гибнуть нам не впервой. Душу свою в ломбард перезакладывать. Знаешь что, мой родной? Думай своей башкой. Нет! Чтобы думать ей, мозг иметь надо ведь.
2023-02-10 06:54:53
1
0
Інші вірші поета
На полу взлёте, полу взмахе крыльев Вьюга путникам шепчет угрозы HOMINEM QUAERO А знаешь, я устал себя жалеть
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
moon
@martina_calihua99
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15206
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5606