У судьбы нервный сбивчивый почерк
У судьбы нервный сбивчивый почерк, - Словно руки дрожали в стужу. В этом мире пустых оболочек Трудно встретить родную душу. И становится боязно как-то, Но на нашей холодной планете Куда проще стать жертвой теракта, Или встретить на улице йети. Вот и гоним так век от века Наших душ племена кочевые. Как найти своего человека? В мире, где почти все чужие. Злые, желчные одиночки И себя и других терзают. Бродят праздные оболочки. Что-то ищут. А что – не знают. Есть одна только в жизни утеха, Ежедневно с реальностью споря, - Умножать с кем-то радость успеха, Разделять с кем-то тяготы горя. Слишком многих судьба доконала Одиночества гибельным ядом. А для счастья ведь надо так мало – Чтобы кто-то сказал нам: «Я рядом».
2023-02-03 09:28:48
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5072
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9217