ЛИСТIВКА
Поволі вона виростала із власного міста, Як малюки виростають з дитячих светрів. Струнка, мов сірник, та настільки ж легкозаймиста, Вона опинилась під владою кілометрів. Я вперше її зустрів на вокзалі, у серпні. Засмага на шкірі креслила міддю ескізи. Вона мала очі пекучі, майже нестерпні, І сонцем Мадрида пахли її валізи. І кожен, хто був у той час на міському вокзалі, Дивився на неї з жагою, тамуючи спрагу. Вона була боса. Тримала в руках сандалі І збірку поезій, - на що я звернув увагу. Таксисти її обходили стороною, Шукаючи для поживи простішу здобич. Й вона поділилася планами втечі зі мною. Маршрут то був дивний: Берлін – Анкара – Дрогобич. І ми смакували тепле, огидне пиво. Під стукіт коліс нам пляшки танцювали в буфеті. Так вечір підкрався до нас по-шпигунськи зрадливо, І спеки хижак причаївсь на її сигареті. А вже коли ранок умив квіти з клумби росою, Я серцем почув її ніжну жіночу турботу, - Напівжартома її шепіт: «Не хочеш зі мною?» І відповідь: «Ні. В понеділок мені на роботу». Про мене вона не забула навдивовижу, Та іноді пише: «Привіт», - хоч життя її квапиться. Я навіть отримав листівку із видом Парижу, Як згадку про те, що зі мною ніколи не трапиться.
2023-02-01 20:29:21
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11434
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4866