В креп-сатиновом платье пурпурного цвета
В креп-сатиновом платье пурпурного цвета Хабанеру танцует блудница-любовь. То смеётся, ранимым поэтом воспета, То нахмурит презрительно тонкую бровь. Захмелевшая девка, распутная шлюха, Тьму несущая, а не дарящая свет. Чем ужаснее мгла её мрачного духа, Тем светлее стихи, что несёт ей поэт. Ему хочется верить в нелепое чудо, Ему сладостно мнить себя магом, волхвом. И слагает стишата ночами зануда, И склоняет слова, маясь над падежом. А найдя, наконец, сокровенное слово то, Сатане за него свою душу продав. Он узнает – любовь предпочла ему золото И придурочный хохот роскошных забав.
2023-02-06 14:44:02
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3984
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4701