VAMP

Андрій Лаврик

(18+)
На рассвете злобно солнце ощЕрилось, А луна шагнула в пропасть щербатая. Тело хищно бунтовать вознамерилось, - Оболочка для души тесноватая. Ночью ветер фугу выл оркестровую, Капли крови на губах растворяются. Бесшабашную Её, непутёвую Зеркала не отражают. Стесняются. Сквозняки свистят, по комнате шастая, Бытие и смерть местами поменяны. Нависает с потолка тень клыкастая. Жизнь уже не путешествует венами. За окном теперь кружит вороньё. Пусть душа мертва, но тело бессмертное. Вскрыла грудь и съела сердце моё С аппетитом под винишко десертное.

2023-01-20 18:58:13

Інші вірші поета

СМАЙЛИК Ты – одна из тех самых рифм Не учите СВИДАНИЕ С ВЕСНОЙ

Інші поети

Анна Грищенко

@ANNA19_

Edelweiss

@Edelweiss

Тимка

@pro_risovanie_s_timkoy

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11405

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1192