VAMP

Андрій Лаврик

(18+)
На рассвете злобно солнце ощЕрилось, А луна шагнула в пропасть щербатая. Тело хищно бунтовать вознамерилось, - Оболочка для души тесноватая. Ночью ветер фугу выл оркестровую, Капли крови на губах растворяются. Бесшабашную Её, непутёвую Зеркала не отражают. Стесняются. Сквозняки свистят, по комнате шастая, Бытие и смерть местами поменяны. Нависает с потолка тень клыкастая. Жизнь уже не путешествует венами. За окном теперь кружит вороньё. Пусть душа мертва, но тело бессмертное. Вскрыла грудь и съела сердце моё С аппетитом под винишко десертное.

2023-01-20 18:58:13

Інші вірші поета

НЬЮ-ВАВИЛОН ЗА СКОБКИ LA VITA È BELLA (ОММАЖ РОБЕРТО БЕНИНЬИ) БЕЗ ПРИЧИН

Інші поети

Дмитро Крушевський

@dmitro_krushevskiy

Blue Sky

@sekayo

Юрий Тим

@currentlib

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11210

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1761