LES POÈTES MAUDITS
Усі поети пишуть про кохання та смерть, Хоча і те і інше – це не більш, ніж фікція, химера. Вважають, що по венам їх до передсердь Тече не кров, а бісів "Херес-де-ла-Фронтера". По сОбі залишають мотлох тривіальних думок, Ніби ганчір’я, зняте з трупів попередніх поетів. І видають своїх ідей брудний, нікчемний струмок За океанське джерело оригінальних сюжетів. Нажаль, індик не заспіває так, як соловей. Створивши небо, землю, космос із планетами, Господь – він має хист творця - бере, й римує людей, А тих, хто залишивсь без рими, й називає поетами. Й вони шукають те, чого не зможуть знайти, І ошукати прагнуть кляту та ворожу їм долю. І ось за крок, здавалося б, до мети, Їм не лишається нічого, крім болю та алкоголю.
2023-02-04 15:42:59
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9080
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5601