Впечатление от поездки в деревню
Поменяли дубовые двери на хОлодность стали, И гниют деревянные ставни в сарае сыром. Вдоль дороги склонились берёзы: как будто устали, И задумчиво сойка о чём-то поёт о былом. Хозяйский сын, накинувши тулуп, Покажет мне приплод котячий в сене. Жаль, срублен дремлющий столетний чудо-дуб – Мешал параболической антенне. Всё ощутимей тут влиянье мод, Как будто мир лишили силы воли. Сменили бабушкин из ясеня комод На ДСП шкафы и антресоли. Сломали тын, да выбросили печь, Парное молоко – не то в духовке, Хотел тоску на сенокосе сбросить с плеч, Но, оказалось, что комбайны больно ловки. Пока на лист блокнота льются строки, Не самогон, а водку льют нам всем. А вместо «Чий то кінь» - горланят караоке Из гнусных песенок формата «Хит-FM». Навис над домом круглый лунный молот, На улице я слышал стук копыт. Но было впечатленье, будто город Меня настиг, и душит, и пылит.
2023-01-26 19:45:27
1
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14106
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168