Впечатление от поездки в деревню
Андрій Лаврик
Поменяли дубовые двери на хОлодность стали, И гниют деревянные ставни в сарае сыром. Вдоль дороги склонились берёзы: как будто устали, И задумчиво сойка о чём-то поёт о былом. Хозяйский сын, накинувши тулуп, Покажет мне приплод котячий в сене. Жаль, срублен дремлющий столетний чудо-дуб – Мешал параболической антенне. Всё ощутимей тут влиянье мод, Как будто мир лишили силы воли. Сменили бабушкин из ясеня комод На ДСП шкафы и антресоли. Сломали тын, да выбросили печь, Парное молоко – не то в духовке, Хотел тоску на сенокосе сбросить с плеч, Но, оказалось, что комбайны больно ловки. Пока на лист блокнота льются строки, Не самогон, а водку льют нам всем. А вместо «Чий то кінь» - горланят караоке Из гнусных песенок формата «Хит-FM». Навис над домом круглый лунный молот, На улице я слышал стук копыт. Но было впечатленье, будто город Меня настиг, и душит, и пылит.
2023-01-26 19:45:27
1
0
Інші вірші поета
ПОТОПЕЛЬНИК IN PERPETUUM (СОНЕТ) Ничего не делай Твою юную любовь неумелую
Інші поети
alisa45
@alisa45
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4737
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1441