ВРАТАРЬ
Дотемна гоняли дешёвый мяч На кладбищенском пустыре. И страшней не ведали неудач, Чем «всухую» продуть в игре. На траве залысинами земля, Там, где бегали день за днём. В нападенье вечно срывался я, Жека чаще был вратарём. В драных кедах, среди пацанов шальных, Время было нам не указ. Мы наивно считали, что дней таких И не счесть впереди у нас. Где стояли ворота, теперь кресты. Наш пустырь я узнал едва. Смотрит детства друг с мраморной плиты, - Жеке вечные двадцать два. Ни проблем с кредитами, ни морщин, Не предаст ни одна мадам. Нахожу ещё миллион причин, Почему ему легче там. Помню матч на ящик пива «Десант» С городскою шпаной блатной. Он ворота держал, прямо как Атлант, На плечах весь наш шар Земной. Захмелев потом после банок двух, Он сказал, слышу сквозь года: «Я вкуснее пива не пил, Андрюх». «И я тоже, Жек. Никогда».
2023-02-06 09:00:26
1
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15956
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5000