Я іду від тебе
Я іду від тебе, як йдуть на плаху.
Наче Данко, серце собі я вирву.
Самогубці так от крокують з даху.
Обійму в останнє – і знову в прірву.
В рефлексії, певно, дійшов до краю.
Марна справа – внутрішнє судочинство.
Твоя фраза звична, як від’їжджаю:
«Ну ти знаєш, Лаврик, а це вже свинство!».
Я і сам не радий переплетінням
Злих доріг, що знову нас розділяють.
Поруч із тобою я б вріс корінням,
Та боги мандрівок уже чекають.
Ми зустрінем хижих людей і ґречних,
І складемо разом життєві мапи.
Без оцих, кохана, страждань сердечних
Що людина? Лисий нащадок мавпи.
2023-02-08 09:30:55
1
0