Я пишу симфонию тишины
Я пишу симфонию тишины, Белый шум в эфире души online. В раму вписан бледный анфас луны, Дополняя сумрачный мой дизайн. Проходи, Тоска, и себе налей. Жизнь разделим на квинты и терции. На понурых стенах театр теней Продлевает ночь по инерции. Засмеялся б. Только какой резон? Ни к чему будоражить эхо. Заблукавший во мраке сомнений сон - Крайне скудный повод для смеха. Дремлет мир в объятиях темноты, Лишь звезда сорвалась - заблестела. В стёртых файлах памяти только ты При пожаре чувств уцелела. Ревность – коршун: схватит и заклюёт. У любви нет законов и правил. Так пускай же Бог нас перекуёт, Пока дьявол не переплавил. Мы с тобой теперь смещены с орбит, И покой звонком не нарушу. Если ты океан, что ж, тогда я - кит, Что низвергнут волною на сушу. Исчезаем, словно объект с радара, Не берёт нас Амур на поруки. Без любви тела – лишь пустая тара Из-под душ, что почили в разлуке.
2023-01-29 06:39:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2726
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5222