Я пишу симфонию тишины
Я пишу симфонию тишины, Белый шум в эфире души online. В раму вписан бледный анфас луны, Дополняя сумрачный мой дизайн. Проходи, Тоска, и себе налей. Жизнь разделим на квинты и терции. На понурых стенах театр теней Продлевает ночь по инерции. Засмеялся б. Только какой резон? Ни к чему будоражить эхо. Заблукавший во мраке сомнений сон - Крайне скудный повод для смеха. Дремлет мир в объятиях темноты, Лишь звезда сорвалась - заблестела. В стёртых файлах памяти только ты При пожаре чувств уцелела. Ревность – коршун: схватит и заклюёт. У любви нет законов и правил. Так пускай же Бог нас перекуёт, Пока дьявол не переплавил. Мы с тобой теперь смещены с орбит, И покой звонком не нарушу. Если ты океан, что ж, тогда я - кит, Что низвергнут волною на сушу. Исчезаем, словно объект с радара, Не берёт нас Амур на поруки. Без любви тела – лишь пустая тара Из-под душ, что почили в разлуке.
2023-01-29 06:39:53
1
0
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4925
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2417