Я й моє кохання – все тобі дрібниці
Я й моє кохання – все тобі дрібниці. А для мене кожен подих твій - як диво. Цілий всесвіт падав у твої зіниці, Й розчинявся в них він, й чатував звабливо. Ми сиділи поруч на нічній зупинці. І чогось чекали. Не автобус, звісно. Я й моє кохання – ми тобі чужинці. Й оточила світ наш темрява зловісно. Що є наша пам'ять? То різновид страти. Це лише колекція різних видів болю. Тому ти навчила серце забувати. Щоби не тягати лихо за собою. Поцілуй востаннє. Й по домівках. Згода? Я, й моє кохання. Ти, й твоя свобода.
2023-02-03 06:45:39
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4011
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2603