Як ти це робиш?
Андрій Лаврик
Як ти це робиш? Зупиняєш час. Ось вічністю стає мить поцілунку. І всесвіт завмирає навкруг нас, Неначе страж в зірковім обладунку. Безжалісна наука самоти: Життя – лиш боротьба між серцем й шлунком. Чому серед мільярдів саме ти Одна, єдина стала порятунком. Напевно, то якийсь до чарів хист: Закохано, шалено, до нестями У пестощах знаходити той зміст, Що іскру висікає між тілами. Цю мить спини назавжди, не поруш Ту двох сердець омріяну легенду. У невагомім танці наших душ Під музику чуттєвого джаз-бенду.
2023-02-11 07:36:56
1
0
Інші вірші поета
Вся жизнь – как море: то тишь да гладь Не дрожать, не хватать за запястья Безразличен, обезличен Флаги
Інші поети
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12049
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2304