ПАЛОМНИК
Накопив капиталы, И грехов миллион, Часто видел кошмары, Что тревожили сон: Как из пепла и грязи Восстаёт страшный суд, Где ни деньги, ни связи От котла не спасут. Приговор в пару строчек: «За грехов череду Проведи-ка, дружочек, Теперь вечность в аду.» От холодного пота Просыпаться устав, Потерялась охота До весёлых забав. И, раздав всё до цента, Затянувши ремень, Не оставив процента Даже на чёрный день, Он пустился в дорогу Вдоль по бурной реке. Облачённый лишь в тогу, Посох сжавши в руке. Прячась в тень от ожога, И под звёздным ковшом, Он хотел найти Бога В нашем мире большом. Изнывал он от жажды В африканских горах. Напоил его дважды Мальчик с блеском в глазах. Под саудовским небом, Когда голод возник, Поделился с ним хлебом Нищий дряхлый старик. А когда лихорадка Выжгла тело дотла, Гаитянка мулатка От могилы спасла. В австралийской пустыне, Средь смертельных равнин, О нём бдел, как о сыне, Кочевой бедуин. Обойдя свет по кругу, Он вернулся домой. Не в дворец, а в лачугу, Зато в мире с собой. А когда через годы Он отправился в рай, В царство вечной свободы, Под напев птичьих стай, Долетев до завета Господа самого, Он вдруг понял, что где-то Уже видел его. Что во время скитаний, Где бы он ни бродил, Среди всех испытаний Всюду Бог рядом был. Мальчиком чужестранцем, Что водой напоил, Стариком оборванцем, Что с ним хлеб преломил, Гаитянской мулаткой, Бедняком в шалаше. Осенило догадкой: Что Господь – он в душе. Пусть же вьётся дорога, Жизнь на мили дробя. Лишь когда ищешь Бога, Ты находишь себя.
2023-02-07 08:33:06
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Вікторія Тодавчич
Дуже гарно, просто неймовірно. Так, Бог завжди в нашій душі. Завжди поруч. Збережу собі цей вірш... ❤
Відповісти
2023-02-07 08:52:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1929
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3961