ПАЛОМНИК
Накопив капиталы, И грехов миллион, Часто видел кошмары, Что тревожили сон: Как из пепла и грязи Восстаёт страшный суд, Где ни деньги, ни связи От котла не спасут. Приговор в пару строчек: «За грехов череду Проведи-ка, дружочек, Теперь вечность в аду.» От холодного пота Просыпаться устав, Потерялась охота До весёлых забав. И, раздав всё до цента, Затянувши ремень, Не оставив процента Даже на чёрный день, Он пустился в дорогу Вдоль по бурной реке. Облачённый лишь в тогу, Посох сжавши в руке. Прячась в тень от ожога, И под звёздным ковшом, Он хотел найти Бога В нашем мире большом. Изнывал он от жажды В африканских горах. Напоил его дважды Мальчик с блеском в глазах. Под саудовским небом, Когда голод возник, Поделился с ним хлебом Нищий дряхлый старик. А когда лихорадка Выжгла тело дотла, Гаитянка мулатка От могилы спасла. В австралийской пустыне, Средь смертельных равнин, О нём бдел, как о сыне, Кочевой бедуин. Обойдя свет по кругу, Он вернулся домой. Не в дворец, а в лачугу, Зато в мире с собой. А когда через годы Он отправился в рай, В царство вечной свободы, Под напев птичьих стай, Долетев до завета Господа самого, Он вдруг понял, что где-то Уже видел его. Что во время скитаний, Где бы он ни бродил, Среди всех испытаний Всюду Бог рядом был. Мальчиком чужестранцем, Что водой напоил, Стариком оборванцем, Что с ним хлеб преломил, Гаитянской мулаткой, Бедняком в шалаше. Осенило догадкой: Что Господь – он в душе. Пусть же вьётся дорога, Жизнь на мили дробя. Лишь когда ищешь Бога, Ты находишь себя.
2023-02-07 08:33:06
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Вікторія Тодавчич
Дуже гарно, просто неймовірно. Так, Бог завжди в нашій душі. Завжди поруч. Збережу собі цей вірш... ❤
Відповісти
2023-02-07 08:52:27
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2406
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1202