Звонок
Отчётливо помню последний звонок. Твой голос, что больше не будет родным. И чувство, что пропасть разверзлась у ног. Затем – тишина: это мир стал немым. Нет, были слова. В нём остались слова. Но я их не помню. Зато твою речь Хранит, как грамзапись, моя голова. И трек этот мозг продолжает беречь. О, сколько срывался потом на звонки! И как ненавидел всех тех, кто не ты. И здравому смыслу мечтал вопреки Порвать тишину эту на лоскуты. Наивно платить музам памяти дань. Уж лучше смеяться и жить напоказ. Разбившись, мечта, ты мне душу не рань. Осколками снов и обрывками фраз.
2023-02-10 08:02:30
1
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3295
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10234