Звонок
Отчётливо помню последний звонок. Твой голос, что больше не будет родным. И чувство, что пропасть разверзлась у ног. Затем – тишина: это мир стал немым. Нет, были слова. В нём остались слова. Но я их не помню. Зато твою речь Хранит, как грамзапись, моя голова. И трек этот мозг продолжает беречь. О, сколько срывался потом на звонки! И как ненавидел всех тех, кто не ты. И здравому смыслу мечтал вопреки Порвать тишину эту на лоскуты. Наивно платить музам памяти дань. Уж лучше смеяться и жить напоказ. Разбившись, мечта, ты мне душу не рань. Осколками снов и обрывками фраз.
2023-02-10 08:02:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13421
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
4308