Звонок
Отчётливо помню последний звонок. Твой голос, что больше не будет родным. И чувство, что пропасть разверзлась у ног. Затем – тишина: это мир стал немым. Нет, были слова. В нём остались слова. Но я их не помню. Зато твою речь Хранит, как грамзапись, моя голова. И трек этот мозг продолжает беречь. О, сколько срывался потом на звонки! И как ненавидел всех тех, кто не ты. И здравому смыслу мечтал вопреки Порвать тишину эту на лоскуты. Наивно платить музам памяти дань. Уж лучше смеяться и жить напоказ. Разбившись, мечта, ты мне душу не рань. Осколками снов и обрывками фраз.
2023-02-10 08:02:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5078
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2536