Звонок
Отчётливо помню последний звонок. Твой голос, что больше не будет родным. И чувство, что пропасть разверзлась у ног. Затем – тишина: это мир стал немым. Нет, были слова. В нём остались слова. Но я их не помню. Зато твою речь Хранит, как грамзапись, моя голова. И трек этот мозг продолжает беречь. О, сколько срывался потом на звонки! И как ненавидел всех тех, кто не ты. И здравому смыслу мечтал вопреки Порвать тишину эту на лоскуты. Наивно платить музам памяти дань. Уж лучше смеяться и жить напоказ. Разбившись, мечта, ты мне душу не рань. Осколками снов и обрывками фраз.
2023-02-10 08:02:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5700
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13178