Звонок
Отчётливо помню последний звонок. Твой голос, что больше не будет родным. И чувство, что пропасть разверзлась у ног. Затем – тишина: это мир стал немым. Нет, были слова. В нём остались слова. Но я их не помню. Зато твою речь Хранит, как грамзапись, моя голова. И трек этот мозг продолжает беречь. О, сколько срывался потом на звонки! И как ненавидел всех тех, кто не ты. И здравому смыслу мечтал вопреки Порвать тишину эту на лоскуты. Наивно платить музам памяти дань. Уж лучше смеяться и жить напоказ. Разбившись, мечта, ты мне душу не рань. Осколками снов и обрывками фраз.
2023-02-10 08:02:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2395
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2015