Додолу осипалися пелюстки сліз
Rin Ottobre
Додолу осипалися пелюстки сліз, Бо час стрімкий нікому не спинити. І, наче мантру, повторю я знову: ні, Немає нас. Ми інші. В цьому світі Я сліпо вірила і за тобою йшла. Лишилася одна напівдорозі. Осяйне небо наше огорта імла. Не полечу, бо в моїм серці осінь, Бо крил нема і я тебе вже не знайду. Минуле не змінить, не повернути. Коли цю істину просту я осягну, То зможу назавжди тебе забути.
2021-04-26 20:07:23
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія Заматевська
Гарний вірш!
Відповісти
2021-04-28 06:10:42
Подобається
Інші вірші поета
Ти навчила мене... Осінній вечір Я тебе не залишу Ловлю його долоні...
Інші поети
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Vasylynaa
@vasylyna0qw
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1603
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1739