Додолу осипалися пелюстки сліз
Додолу осипалися пелюстки сліз, Бо час стрімкий нікому не спинити. І, наче мантру, повторю я знову: ні, Немає нас. Ми інші. В цьому світі Я сліпо вірила і за тобою йшла. Лишилася одна напівдорозі. Осяйне небо наше огорта імла. Не полечу, бо в моїм серці осінь, Бо крил нема і я тебе вже не знайду. Минуле не змінить, не повернути. Коли цю істину просту я осягну, То зможу назавжди тебе забути.
2021-04-26 20:07:23
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія Заматевська
Гарний вірш!
Відповісти
2021-04-28 06:10:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1453
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1480