Додолу осипалися пелюстки сліз
Rin Ottobre
Додолу осипалися пелюстки сліз, Бо час стрімкий нікому не спинити. І, наче мантру, повторю я знову: ні, Немає нас. Ми інші. В цьому світі Я сліпо вірила і за тобою йшла. Лишилася одна напівдорозі. Осяйне небо наше огорта імла. Не полечу, бо в моїм серці осінь, Бо крил нема і я тебе вже не знайду. Минуле не змінить, не повернути. Коли цю істину просту я осягну, То зможу назавжди тебе забути.
2021-04-26 20:07:23
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія Заматевська
Гарний вірш!
Відповісти
2021-04-28 06:10:42
Подобається
Інші вірші поета
Прокляте місто Я хочу заспокоїти тебе словами Ти поклич, як зірки на світанні... Ранковий американо
Інші поети
EvGor
@EvGor
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2559
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3121