Невипита холодна чашка кави...

Rin Ottobre

Невипита холодна чашка кави І мрія вже примарна, нездійсненна. Не бачать очі за вікном заграви. Закрила їх вуаль така блаженна. І справи незавершені лишились... Та пісня, недоспівана, змовкає. В душі сліпої відростають крила. Вона з останнім подихом зникає. І хтось заплаче, бо не стало часу. В останній шлях вже треба проводжати. Все відкладали. Варто було зразу... А що тепер? За що себе картати? Вже пізно. І несказанії фрази, Невтілені думки і починання В минулому, бо знов не стало часу. Чи ж в іншому житті його нам стане?

2021-01-29 09:04:06

Інші вірші поета

Калейдоскоп почуттів Я за ним, я за нею Кавова ніч Ніжність

Інші поети

Hannah

@hananahQbanna

White_Fox_

@White_Fox_

Анна Грищенко

@ANNA19_

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8352

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11353