Невипита холодна чашка кави...
Невипита холодна чашка кави І мрія вже примарна, нездійсненна. Не бачать очі за вікном заграви. Закрила їх вуаль така блаженна. І справи незавершені лишились... Та пісня, недоспівана, змовкає. В душі сліпої відростають крила. Вона з останнім подихом зникає. І хтось заплаче, бо не стало часу. В останній шлях вже треба проводжати. Все відкладали. Варто було зразу... А що тепер? За що себе картати? Вже пізно. І несказанії фрази, Невтілені думки і починання В минулому, бо знов не стало часу. Чи ж в іншому житті його нам стане?
2021-01-29 09:04:06
6
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2613
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5679